Наприкінці осені минулого року в «Довідник безбар’єрності», який створений за ініціативою першої леді Олени Зеленської, інтегрували розділ про взаємодію із захисниками у мирному житті.
Новий розділ «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» розповідає про комунікацію, засновану на повазі до гідності.
Зокрема, йдеться про особливості спілкування з ветеранами/ветеранками, які мають порушення зору:
— при зустрічі обов’язково назвіть себе та людей, які з вами. Можете описати місце, де ви перебуваєте (якщо це буде доречно);
— можете запропонувати людині свою руку;
— завжди звертайтеся напряму до людини з порушеннями зору, а не до її супровідника/супровідниці;
— якщо ви читаєте для людини, яка погано бачить, спочатку розкажіть їй про те, що ви збираєтеся читати. Не пропускайте інформацію, якщо вас про це не попросять.
Особливості спілкування з ветеранами/ветеранками, які мають порушення слуху:
— розмовляючи з людиною, дивіться на неї;
— щоб привернути увагу людини, назвіть її ім’я. Можна помахати їй рукою або легенько постукати по плечу, але це не має бути несподівано. Намагайтеся встановити зоровий контакт, висловлюйте свою думку чітко й лаконічно;
— говоріть рівно, не варто надмірно підкреслювати що-небудь;
— якщо вас просять кількаразово повторити щось, спробуйте перефразувати сказане;
— не затуляйте своє обличчя руками, волоссям чи будь-якими предметами (часто люди з порушеннями слуху чудово читають по губах);
— не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте фрази-містки на кшталт: «Добре, тепер ми можемо обговорити…»;
— запитайте, чи не буде простіше підтримувати зв’язок у переписці;
— інформацію, яка містить число чи адресу, краще написати.
Особливості комунікації з ветеранами/ветеранками, які мають порушення мовлення:
— не ігноруйте людей, яким важко говорити, не перебивайте людину, починайте говорити лише тоді, коли переконаєтеся, що вона договорила;
— уважно вислухайте людину, будьте терплячими, зачекайте поки людина сама закінчить фразу;
— не виправляйте людину і не закінчуйте думку за неї;
— не намагайтеся пришвидшити розмову;
— не робіть вигляд, що зрозуміли людину, якщо насправді це не так, — краще перепитати;
— підтримуйте візуальний контакт.
Особливості спілкування з ветеранами/ветеранками, які мають ментальні порушення:
— не треба думати, що людина, яка має ментальні порушення, обов’язково потребує спеціального поводження;
— спілкуйтеся з людиною як з особистістю. Не варто робити передчасних висновків на основі досвіду спілкування з іншими людьми, які мають такий самий діагноз;
— міфом є думка, що люди, які мають проблеми, пов’язані із ментальним здоров’ям, більше за інших схильні до насильства.